скит
СКИТ, у, ч.
1. У православних монастирях — невелике житло ченців-самітників, розташоване віддалік від основних монастирських будівель.
Сидів пустинник біля свого скиту Серед лісів безмірних та безлюдних (Фр., X, 1954, 161).
2. Старообрядницький монастир або невелике поселення монастирського типу в безлюдній місцевості.
Ще здалека, коли йдеш полем Берестецької битви, впадає в око.. двоповерхова кам’яниця — колишній чернечий скит (Літ. Укр., 3.ІХ 1966, 2);
— Довелося викликати схимника Іова Княгницького з Святовоздвиженського скиту (Тулуб, Людолови, I, 1957, 130).
Словник української мови (СУМ-11)