сковирнути
СКОВИРНУ́ТИ, ну́, не́ш, док., перех.
1. Ковирнувши, здерти, вийняти що-небудь.
Солдат багнетом сковирнув образок, і він упав йому під ноги (Панч, В дорозі, 1959, 76).
2. розм. Змусити впасти; повалити.
— Розсерджуся — ведмедя сковирну (Донч., Шахта.., 1949, 81);
// перен. Змусити піти, залишити займану посаду, місце і т. ін.
— В Криму, брат, ще зосталось гадів на розвід. Денікіна, ч-чортяку, сковирнули, натомість Антанта Врангеля вже відгодовує (Гончар, II, 1959, 200).
Словник української мови (СУМ-11)