1. Словник української мови в 11 томах

сковирнути

СКОВИРНУ́ТИ, ну́, не́ш, док., перех.

1. Ковирнувши, здерти, вийняти що-небудь.

Солдат багнетом сковирнув образок, і він упав йому під ноги (Панч, В дорозі, 1959, 76).

2. розм. Змусити впасти; повалити.

— Розсерджуся — ведмедя сковирну (Донч., Шахта.., 1949, 81);

// перен. Змусити піти, залишити займану посаду, місце і т. ін.

— В Криму, брат, ще зосталось гадів на розвід. Денікіна, ч-чортяку, сковирнули, натомість Антанта Врангеля вже відгодовує (Гончар, II, 1959, 200).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. сковирнути — сковирну́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. сковирнути — -ну, -неш, док., перех. 1》 Ковирнувши, здерти, вийняти що-небудь. 2》 розм. Змусити впасти, повалити. || перен. Змусити піти, залишити займану посаду, місце тощо. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. сковирнути — СКОВИРНУ́ТИ, ну́, не́ш, док., кого, що. 1. Ковирнувши, здерти, вийняти що-небудь. Солдат багнетом сковирнув образок, і він упав йому під ноги (П. Панч). 2. розм. Змусити впасти; повалити. – Розсерджуся – ведмедя сковирну (О. Донченко); // перен. Словник української мови у 20 томах