сковорода
СКОВОРОДА́, и́, ж. Неглибокий круглий посуд, в якому смажать їжу.
Вщипне тіста [сластьонниця], та на сковороду ув олію (Кв.-Осн., II, 1956, 13);
Внесла жінка сковороду з яєчнею (Головко, І, 1957, 303);
На столі стояла накрита чистим рушником сковорода з смаженою картоплею (Ткач, Плем’я.., 1961, 93);
*У порівн. Сонце стояло над головою, як сковорода, розпалене та наче огнем пекло (Мирний, І, 1949, 379);
— Мінами як зачнуть швиргати — так навколо шкварчить, як на сковороді (Тют., Вир, 1964, 336).
Словник української мови (СУМ-11)