скопом
СКО́ПОМ, присл., розм. Всі разом, гуртом; спільно.
— Чого ж ви стоїте? — зарепетував пристав.. — Беріть їх! В’яжіть! Опричники кинулись скопом (Гончар, Таврія, 1952, 425);
Мали вони трьох хлопців, працювали скопом (Скл., Святослав, 1959, 20).
Словник української мови (СУМ-11)