скотиняка
СКОТИНЯ́КА, и, ж., розм. Те саме, що скоти́на.
Чечени кожного дня пороли кинджалами горло скотиняці, зловленій на дорогах та пастівниках (Тют., Вир, 1964, 462);
[Шевцов:] Чорти б його взяли… цю скотиняку Новаковича!.. (Гр., II, 1963, 522);
[Сторож:] Не купець, а скотиняка!.. Ще й шубу панську нап’яв!.. (Кроп., IV, 1959, 217).
Словник української мови (СУМ-11)