скрушно
СКРУ́ШНО. Присл. до скрушни́й.
Для неї давно стало ясно, що в їхньому житті не все гаразд.. Скрушно поглянула на сина, на чоловіка і почала збиратися (Ле, Хмельницький, І, 1957, 62);
— Не поцілив,— скрушно зітхнув Йонька.— Уже годів з двадцять, як стріляв (Тют., Вир, 1964, 399);
Він.. підтягував до світла понівечені чоботята й скрушно похитував головою (Стельмах, Щедрий вечір, 1967, 129).
Словник української мови (СУМ-11)