скрушний
СКРУШНИ́Й, а́, е́. Який виражає сум, журбу; скорботний.
Він уже готовий був жбурнути у вічі лайкою, але впіймав скрушний погляд тітки Оксани, плечем одчинив двері (Мушк., Чорний хліб, 1960, 119);
// Сповнений суму, журби.
Відчував [Байда], що Ярошеві тяжко на серці.. Недарма ж вилетіло з його грудей оте скрушне «хоч ти вже не підведи» (Д. Бедзик, Серце.., 1961, 159).
Словник української мови (СУМ-11)