скупаний
СКУ́ПАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до скупа́ти.
У Нілі скупанеє спить В пелюшках долі.. Дитяточко (Шевч., II, 1963, 364);
Олена пам’ятала ту хвилину, коли акушерка піднесла їй.. скупану вже дитину (Вільде, Сестри.., 1958, 348);
*Образно. В однім Дунаї скупані слов’яни, І воля в них — одна! (Рильський, II, 1960, 174);
// У знач. прикм.
Маковеєві здавалось, що вони розмовляли не про цей грім, що загоготів тільки-но, і не про цей скупаний ліс, що рутою зазеленівся поблизу, а про інший грім, і про інший ліс, ще кращий, ніж цей (Гончар, III, 1959, 409).
◊ Як (мов, немо́в і т. ін.) ску́паний:
а) дуже мокрий.
Цілий дощ полив з вишневого листу на Івася.. — Бач, всього змочив,— утираючи лице, сказав Івась. Грицько реготавсь. Він і сам був як скупаний (Мирний, IV, 1955, 96);
Кінь засапався і весь мов скупаний. А Пилипкові забило дух (Головко, І, 1957, 100);
б) дуже чистий.
Страшне пекло бою відгуркотіло, і чистий, як скупаний, серпневий ранок лежав до ясних горизонтів (Гончар, III, 1959, 61);
Як (мов, немо́в і т. ін.) ску́паний у ме́ртвій воді́ — пригнічений, сумний.
Минув уже тиждень, як спорожнів хутір П’ятигори, а люди, що залишились, все ще ходили, як скупані в мертвій воді (Панч, Гомон. Україна, 1954, 125);
Як (мов, немо́в і т. ін.) ску́паний у моло́ці — виплеканий, випещений.
Посадник Коснятин.. був завжди мовби скупаний у молоці — пещено-білий, червоногубий, а здоров’я в ньому так і двигтіло (Загреб., Диво, 1968, 231).
Словник української мови (СУМ-11)