скупаний
СКУ́ПАНИЙ, а, е.
Дієпр. пас. до скупа́ти.
У Нілі скупанеє спить В пелюшках долі .. Дитяточко (Т. Шевченко);
Олена пам'ятала ту хвилину, коли акушерка піднесла їй .. скупану вже дитину (Ірина Вільде);
* Образно. В однім Дунаї скупані слов'яни, І воля в них – одна! (М. Рильський);
// у знач. прикм.
Маковеєві здавалось, що вони розмовляли не про цей грім, що загоготів тільки-но, і не про цей скупаний ліс, що рутою зазеленівся поблизу, а про інший грім, і про інший ліс, ще кращий, ніж цей (О. Гончар).
◇ (1) Як (мов, ні́би і т. ін.) ску́паний:
а) дуже мокрий.
– Бач, всього змочив [дощ], – утираючи лице, сказав Івась. Грицько реготавсь. Він і сам був як скупаний (Панас Мирний);
Кінь засапався і весь мов скупаний. А Пилипкові забило дух (А. Головко);
б) (зі сл. чи́стий.) дуже, надзвичайно.
Ніщо сьогодні вже не загрожувало життю, і чистий, як скупаний, серпневий ранок лежав до ясних горизонтів (О. Гончар);
(2) Як (мов, ні́би і т. ін.) ску́паний у ме́ртвій воді́ – пригнічений, сумний, невеселий.
Минув уже тиждень, як спорожнів хутір П'ятигори, а люди, що залишились, все ще ходили, як скупані у мертвій воді (П. Панч);
(3) Як (мов, ні́би і т. ін.) ску́паний у молоці́ – гарний зовні; виплеканий, випещений.
Посадник Коснятин .. був завжди мовби скупаний у молоці – пещено-білий, червоногубий, а здоров'я в ньому так і двигтіло (П. Загребельний).
Словник української мови (СУМ-20)