скуфійка

СКУФІ́ЙКА, и, ж.

1. Зменш. до скуфія́.

2. Те саме, що скуфія́.

Він задер голову так, що послушницька чорна скуфійка з’їхала аж на тім’я (Н.-Лев., III, 1956, 389);

Юрій побачив ченця.. Зібране в пучок на потилиці волосся скидалося на позаторішню траву, що визирала з-під старенької скуфійки (Кочура, Зол. грамота, 1960, 184).

Значення в інших словниках

1. скуфійка — скуфі́йка іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. скуфійка — див. скуфія  Словник церковно-обрядової термінології
3. скуфійка — -и, ж. 1》 Зменш. до скуфія. 2》 Те саме, що скуфія.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. скуфійка — СКУФІ́ЙКА, и, ж. 1. Зменш. до скуфія́. 2. Те саме, що скуфія́. Він задер голову так, що послушницька чорна скуфійка з'їхала аж на тім'я (І. Нечуй-Левицький); Юрій побачив ченця .. Зібране в пучок на потилиці волосся скидалося на позаторішню траву, що визирала з-під старенької скуфійки (П. Кочура).  Словник української мови у 20 томах