слугування
СЛУГУВА́ННЯ, я, с. Дія за знач. слугува́ти.
Степан за п’ять років свого слугування у Варшаві за денщика поручикові Петрову набачився і людей, і світу (Л. Янов., І, 1959, 207);
Ми знаємо низку висловлювань поетів про те, що наріжним каменем своєї творчої діяльності вони вважають громадське слугування (Рильський, III, 1956, 350);
Сковорода ані землі не мав, ні маєтків. Зате він усе життя своє присвятив слугуванню народові (Тич., III, 1957, 107).
Словник української мови (СУМ-11)