слугівниця

СЛУГІВНИ́ЦЯ, і, ж., заст., рідко. Те саме, що служни́ця 1.

[Сабіна:] Шкода втрати, пане, бо є тепер кому гостей вітати і без твоєї слугівниці (Л. Укр., III, 1952, 169).

Значення в інших словниках

1. слугівниця — слугівни́ця іменник жіночого роду, істота рідко  Орфографічний словник української мови
2. слугівниця — -і, ж., заст., рідко. Те саме, що служниця 1).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. слугівниця — СЛУГІВНИ́ЦЯ, і, ж., заст., рідко. Те саме, що служни́ця. [Сабіна:] Шкода втрати, пане, бо є тепер кому гостей вітати і без твоєї слугівниці (Леся Українка).  Словник української мови у 20 томах