смертовбивчий
СМЕРТОВБИ́ВЧИЙ, а, е. Стос. до смертовбивства.
— Синочку,— не поступалася стара,— після такої смертовбивчої війни як не одружитися! (Ю. Янов., II, 1954, 100);
Мине хвилина-друга, ще чорніші хмари затягнуть небосхил, ще грізніші громи струсонуть землю, і смертовбивча блискавка ширятиме з кінця в кінець (Полт., Повість.., 1960, 231).
Словник української мови (СУМ-11)