1. Словник української мови в 11 томах

смертовбивчий

СМЕРТОВБИ́ВЧИЙ, а, е. Стос. до смертовбивства.

— Синочку,— не поступалася стара,— після такої смертовбивчої війни як не одружитися! (Ю. Янов., II, 1954, 100);

Мине хвилина-друга, ще чорніші хмари затягнуть небосхил, ще грізніші громи струсонуть землю, і смертовбивча блискавка ширятиме з кінця в кінець (Полт., Повість.., 1960, 231).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. смертовбивчий — смертовби́вчий прикметник Орфографічний словник української мови
  2. смертовбивчий — -а, -е. Стос. до смертовбивства. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. смертовбивчий — СМЕРТОВБИ́ВЧИЙ, а, е. Здатний спричинити вбивство, смерть. Смертовбивча війна; Смертовбивча блискавка. Словник української мови у 20 томах