смиряти
СМИРЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., СМИРИ́ТИ, смирю́, сми́риш, док., перех.
1. Силою примушувати коритися; придушувати (повстання, збройний опір і т. ін.).
2. Угамовувати, тамувати яке-небудь почуття, бажання і т. ін.
[Гурт пророків:] Дочка сіонська гордувала нами, за те її Ваалів син смирив (Л. Укр., II, 1951, 132);
[Ярослав:] Неправда! Не вигнанець він тепер, Бо чесно вмер за Русь на полі брані, Для Києва смиривши гордий дух… (Коч., П’єси, 1951, 107).
Словник української мови (СУМ-11)