смирятися
СМИРЯ́ТИСЯ, я́юся, я́єшся, недок., СМИРИ́ТИСЯ, смирю́ся, сми́ришся, док.
1. Ставати смирним, покірним; коритися чиїй-небудь волі, впливу.
[Єпископ (підходить повагом з дальшого кутка до Нартала):] Смирись, мій сину… (Л.Укр., II, 1951, 428);
Кінь зробив великий стрибок.. Прикоротив [Григорій Іванович] уздечку. І кінь враз смирився і став (Смолич, V, 1959, 700);
// Підкорятися чиїй-небудь владі, силі і т. ін.
Тут іще чуєш предвічний той голос, і клониться дух у покорі, й смиряється бунт (Хотк., II, 1966, 408).
2. тільки недок. Пас. до смиря́ти.
Словник української мови (СУМ-11)