смолокуріння
СМОЛОКУРІ́ННЯ, я, с. Добування смоли, скипидару і вугілля з деревини хвойних дерев способом нагрівання без доступу повітря.
Для смолокуріння використовують пеньки та осмолену дров’яну деревину хвойних порід (Лісівн. і полезах. лісорозв., 1956, 101).
Словник української мови (СУМ-11)