сніпочок
СНІПО́ЧОК, чка, ч. Зменш.-пестл. до сніпо́к.
Ось вона щось нагляділа в траві.. Висмикнула якесь стебло, обтрусила землю, розгорнула траву, знову висмикнула, ще й ще, зв’язала сніпочок (Дн. Чайка, Тв., 1960, 24);
З житніх сніпочків пошита покрівля Рівнесенько вкриє те наше будівля [ту нашу будівлю] (Коцюб., І, 1955, 426).
Словник української мови (СУМ-11)