собачник

СОБА́ЧНИК, а, ч., розм.

1. Людина, що ловить або скуповує собак для продажу чи вироблення хутра.

Враз розлігся в темноті різкий свист собачника Савки, що аж шарахнулись коні (Панч, Гомон. Україна, 1954, 415).

2. перен., зневажл. Те саме, що посіпа́ка.

— А скільки їх [поліцаїв], тих своїх там [у концтаборі] собачників? (Збан., Єдина, 1959, 392);

— Повернувся [Йона] в село таким катюгою, в собачники до них [фашистів] пішов… (Гончар, Циклон, 1970, 61);

// Уживається як лайливе слово.

Собачник ти! Чей же ти знаєш, що батюшка ждуть вина? (Мик., Кадильниця, 1959, 46).

3. Любитель собак.

4. Приміщення, де утримують собак для наукових дослідів.

Значення в інших словниках

1. собачник — соба́чник 1 іменник чоловічого роду, істота про людину соба́чник 2 іменник чоловічого роду приміщення  Орфографічний словник української мови
2. собачник — -а, ч., розм. 1》 Людина, що ловить або скуповує собак для продажу чи вироблення хутра. 2》 перен., зневажл. Те саме, що посіпака. || Уживається як лайливе слово. 3》 Любитель (у 1 знач.) собак. 4》 Приміщення, де утримують собак для наукових дослідів.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. собачник — СОБА́ЧНИК, а, ч., розм. 1. Людина, що ловить бродячих собак. Враз розлігся в темноті різкий свист собачника Савки, що аж шарахнулись коні (П. Панч). 2. перен., зневажл. Те саме, що посіпа́ка.  Словник української мови у 20 томах
4. собачник — Собачник, -ка м. Любящій собакъ.  Словник української мови Грінченка