собачник

соба́чник

-а, ч., розм.

1》 Людина, що ловить або скуповує собак для продажу чи вироблення хутра.

2》 перен., зневажл. Те саме, що посіпака.

|| Уживається як лайливе слово.

3》 Любитель (у 1 знач.) собак.

4》 Приміщення, де утримують собак для наукових дослідів.

Значення в інших словниках

1. собачник — соба́чник 1 іменник чоловічого роду, істота про людину соба́чник 2 іменник чоловічого роду приміщення  Орфографічний словник української мови
2. собачник — СОБА́ЧНИК, а, ч., розм. 1. Людина, що ловить бродячих собак. Враз розлігся в темноті різкий свист собачника Савки, що аж шарахнулись коні (П. Панч). 2. перен., зневажл. Те саме, що посіпа́ка.  Словник української мови у 20 томах
3. собачник — СОБА́ЧНИК, а, ч., розм. 1. Людина, що ловить або скуповує собак для продажу чи вироблення хутра. Враз розлігся в темноті різкий свист собачника Савки, що аж шарахнулись коні (Панч, Гомон. Україна, 1954, 415). 2. перен., зневажл. Те саме, що посіпа́ка.  Словник української мови в 11 томах
4. собачник — Собачник, -ка м. Любящій собакъ.  Словник української мови Грінченка