солдатський
СОЛДА́ТСЬКИЙ, а, е. Прикм. до солдат 1.
Корній лежав і думав: «От як то воно пішло з моїм життям! Зріс по волі, а тепер прийдеться скуштувати солдатської муштри!» (Л. Укр., III, 1952, 565);
Сьогоднішнє, давнє, майбутнє В піснях героїчних дзвенять, — На варті — несхитна, могутня Безсмертна солдатська рідня! (Гірник, Стартують.., 1963, 63);
Вся солдатська маса підвелася раптом, як одна людина (Довж., І, 1958, 47);
Хороша річ нічний привал і добре діло солдатський спочинок (Жур., Вечір.., 1958, 276);
Моя солдатська доля почалася далеко-далеко від рідних країв (Загреб., Європа. Захід, 1961, 69);
// Признач. для солдата, для солдатів.
На майданчик в’їхало чотири військові автомашини із солдатськими похідними кухнями (М. Ю. Тарн., День.., 1963, 144);
// Признач. для носіння солдатові (про одяг, взуття і т. ін.).
Уляна стояла сама в скромній хатині тітки Антоніни й скидала з себе звичайний свій солдатський одяг (Довж., І, 1958, 329);
Люди в солдатських сірих шинелях посилали з окопів поклони всім рідним і знайомим (Донч., III, 1956, 115);
Десь ходив [Юхименко] і знову повертався: скрадливо рипіли його чоботи солдатські (Кач., II, 1958, 347);
// Який належить солдатові.
Хорват тим часом показував Козакову свої солдатські документи (Гончар, III, 1959, 109);
Затирликала [заграла] солдатська окопна гармошка (Довж., Зач. Десна, 1957, 11);
// Власт. солдатові, такий, як у солдата.
Солдатська виправка;
// Який складається із солдатів.
Крім дворянської кінноти і стрільців, були створені полки нового військового строю — солдатські (піхотні), рейта́рські (кінні) і драгу́нські (мішаної служби) (Іст. СРСР, І, 1957, 155);
// Який виник у середовищі солдатів.
— Ти ж чув, Самієв, солдатське прислів’я: де прапор пронесено, там уже ми в землю вросли (Гончар, III, 1959, 348).
Солда́тське сукно́ — сіре грубе сукно для шинелей.
Вікна були щільно затулені важкими портьєрами з солдатського сукна (Тулуб, В степу.., 1964, 187);
Солда́тські ді́ти — у Росії XVIII ст. — діти селян, міщан і т. ін., які виховувалися в полкових школах і завдяки цьому одержували право служити нарівні з дворянами.
— Це, сину, після кріпаччини.. багато з наших селян — миколаївські солдати, челядь панська, солдатські діти не одержали аніякої землі. Отак, у чому був чоловік, у тому й вийшов на волю (Стельмах, І, 1962, 300).
Словник української мови (СУМ-11)