солопій
СОЛОПІ́Й, я́, ч., лайл. Дуже неуважна, некмітлива людина; роззява.
— Ох ти солопій! А ще й маєш себе за розумного чоловіка,— сказала писарша (Н.-Лев., IV, 1956, 61).
Словник української мови (СУМ-11)СОЛОПІ́Й, я́, ч., лайл. Дуже неуважна, некмітлива людина; роззява.
— Ох ти солопій! А ще й маєш себе за розумного чоловіка,— сказала писарша (Н.-Лев., IV, 1956, 61).
Словник української мови (СУМ-11)