солопити
СОЛО́ПИТИ, плю, пиш; мн. соло́плять; недок., перех., розм. Те саме, що висоло́плювати.
— Гарно язика солопив [тур], так і хотілося мені підскочити та відкабетувати [відрізати] ножем. Ото б печеня була! (Загреб., Диво, 1968, 81).
Словник української мови (СУМ-11)