сонатний

СОНА́ТНИЙ, а, е. Прикм. до сона́та;

// Який структурно, формою або якими-небудь ознаками нагадує сонату, пов’язується чимсь з нею.

Діалектику шевченківської драматургії композитор [С. Людкевич] показав в складній, але логічній і стрункій наскрізній формі, що поєднує монотематичний тип розвитку з сонатним (Мист., 3, 1961, 26);

Тематичний розвиток у цій пісні («Поза яром»] — блискучий зразок сонатного мислення в його народній інтерпретації (Нар. тв. та етн., 4, 1964, 62).

∆ Сона́тне але́гро — форма музичного твору, побудована на протиставленні й розвиткові двох тем, як правило, контрастних.

Своєю конструкцією увертюра до «Чорноморців» [опера М. Лисенка] нагадує сонатне алегро з повільним вступом, жвавою головною партією, ліричною побічною й урочистою маршоподібною кодою (Укр. клас. опера, 1957, 170).

Значення в інших словниках

1. сонатний — сона́тний прикметник  Орфографічний словник української мови
2. сонатний — -а, -е. Прикм. до соната. || Який структурно, за формою або якими-небудь ознаками нагадує сонату, пов'язується чимсь з нею. Сонатне алегро — форма музичного твору, побудована на протиставленні й розвиткові двох тем, зазвичай контрастних.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. сонатний — СОНА́ТНИЙ, а, е. Прикм. до сона́та. Сонатний цикл; // Який структурно, формою або якими-небудь ознаками нагадує сонату, пов'язується чимсь з нею. Діалектику шевченківської драматургії композитор [С.  Словник української мови у 20 томах