сонюга
СОНЮ́ГА, и, ч. і ж., розм., зневажл. Те саме, що сонько́.
Уставай, бісова сонюго!..— і вона так його стусонула в ребра, що він аж схопився (Гр., II, 1963, 299).
Словник української мови (СУМ-11)СОНЮ́ГА, и, ч. і ж., розм., зневажл. Те саме, що сонько́.
Уставай, бісова сонюго!..— і вона так його стусонула в ребра, що він аж схопився (Гр., II, 1963, 299).
Словник української мови (СУМ-11)