Значення в інших словниках
-
сонюга —
соню́га іменник чоловічого або жіночого роду, істота зневажл.
Орфографічний словник української мови
-
сонюга —
-и, ч. і ж., розм., зневажл. Те саме, що сонько.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
сонюга —
СОНЮ́ГА, и, ч. і ж., розм., зневажл. Те саме, що сонько́. Уставай, бісова сонюго! .. – і вона так його стусонула в ребра, що він аж схопився (Б. Грінченко).
Словник української мови у 20 томах
-
сонюга —
СОНЬКО́ розм. (людина, яка любить багато спати), СПЛЮХ розм., СПЛЮ́ХА розм., ДРІМА́ЙЛО розм., СОНЮ́ГА розм., СОНЯ розм., СПАНЬКО́ розм. рідше. — Я думав, ти справжній рибалка, а ти сонько! (Ю. Збанацький); Лужицький висміяв його, що такий сплюх (О.
Словник синонімів української мови
-
сонюга —
СОНЮ́ГА, и, ч. і ж., розм., зневажл. Те саме, що сонько́. Уставай, бісова сонюго!..— і вона так його стусонула в ребра, що він аж схопився (Гр., II, 1963, 299).
Словник української мови в 11 томах