сонюга

СОНЮ́ГА, и, ч. і ж., розм., зневажл.

Те саме, що сонько́.

Уставай, бісова сонюго! .. – і вона так його стусонула в ребра, що він аж схопився (Б. Грінченко).

Значення в інших словниках

1. сонюга — соню́га іменник чоловічого або жіночого роду, істота зневажл.  Орфографічний словник української мови
2. сонюга — див. ледачий  Словник синонімів Вусика
3. сонюга — -и, ч. і ж., розм., зневажл. Те саме, що сонько.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. сонюга — СОНЬКО́ розм. (людина, яка любить багато спати), СПЛЮХ розм., СПЛЮ́ХА розм., ДРІМА́ЙЛО розм., СОНЮ́ГА розм., СОНЯ розм., СПАНЬКО́ розм. рідше. — Я думав, ти справжній рибалка, а ти сонько! (Ю. Збанацький); Лужицький висміяв його, що такий сплюх (О.  Словник синонімів української мови
5. сонюга — СОНЮ́ГА, и, ч. і ж., розм., зневажл. Те саме, що сонько́. Уставай, бісова сонюго!..— і вона так його стусонула в ребра, що він аж схопився (Гр., II, 1963, 299).  Словник української мови в 11 томах