соняшничина

СОНЯШНИЧИ́НА, и, ж. Стеблина соняшника (у 1 знач.).

Лише де-не-де бовваніє похилена вітром тичка з соняшничини (Гончар, II, 1959, 389);

Ганяло хлоп’я на соняшничині по сільській куряній вулиці (Цюпа, Краяни, 1971, 29).

Значення в інших словниках

1. соняшничина — соняшничи́на іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. соняшничина — -и, ж. Стеблина соняшника (у 1 знач.).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. соняшничина — СОНЯШНИЧИ́НА, и, ж. Стеблина соняшника (у 1 знач.). Лише де-не-де бовваніє похилена вітром тичка з соняшничини (О. Гончар); Ганяло хлоп'я на соняшничині по сільській куряній вулиці (І. Цюпа).  Словник української мови у 20 томах