соняшничиння

СОНЯШНИЧИ́ННЯ, я, с. Збірн. до соняшничи́на.

Обідране соняшничиння та кукурудзиння мокрими мітлами теліпаються коло хат (Тулуб, Людолови, II, 1957, 508);

Зося встала, взулась на босу ногу, підкинула в лежанку соняшничиння, яке ламала на голому коліні (Земляк, Лебедина зграя, 1971, 144).

Значення в інших словниках

1. соняшничиння — соняшничи́ння іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. соняшничиння — див. стебло  Словник синонімів Вусика
3. соняшничиння — -я, с. Збірн. до соняшничина.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. соняшничиння — СОНЯШНИЧИ́ННЯ, я, с. Збірн. до соняшничи́на. Обідране соняшничиння та кукурудзиння мокрими мітлами теліпаються коло хат (З. Тулуб); Зося встала, взулась на босу ногу, підкинула в лежанку соняшничиння, яке ламала на голому коліні (В. Земляк); – Хай соняшничиння назбирає – додала Параска (В. Дрозд).  Словник української мови у 20 томах
5. соняшничиння — Соняшничи́ння і сояшничи́ння, -ння  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. соняшничиння — Соняшничиння, -ня с. соб. Стебли подсолнечника. Г. Барв. 396.  Словник української мови Грінченка