сотня
СО́ТНЯ, і, ж.
1. Одиниця рахунку однакових або однотипних предметів, явищ і т. ін., що дорівнює ста; сто.
Де один панує, там сотня бідує (Укр.. присл.., 1963, 115);
Сем’я [сім’я] моя щодень росла І вже до сотні доростала (Шевч., II, 1963, 83);
Був місяць січень чи лютий, море замерзло на сотню метрів (Ю. Янов., II, 1958, 188);
// розм. Сто карбованців.
Прийшлося [Грицькові] під осінь лічити заробітки, тільки сотню й налічив! (Мирний, І, 1949, 173);
— Кажи, Романе, по-божому, що візьмеш на рік від сотні? — обернувсь Семен до брата (Коцюб., І, 1955, 107);
Кожну сотню Макшеєв перев’язував ниткою (Тулуб, В степу.., 1964, 337);
// розм. Грошовий знак вартістю в сто карбованців.
Не вбе́реш і в со́тню див. вбира́ти¹.
2. тільки мн. Дуже велика кількість, безліч кого-, чого-небудь.
Сотні ніг ступали в одно місце, і там вибивався великий слід (Хотк., II, 1966, 54);
На довгих стелажах, прикрашених квітами, красувалися сотні сортів його [Мічуріна] гібридів (Довж., І, 1958, 464).
3. У давньоруському війську — військова одиниця, що первісно складалася із ста чоловік.
Кінні дружини і полки пішців складалися з окремих одиниць — десятків, сотень (Хижняк, Д. Галицький, 1958, 367).
4. На Україні в XVI-XVIII ст. — адміністративно-територіальна та військова одиниця; складова частина полку.
Полк ділився на сотні. На чолі сотні стояв сотник, якого обирало козацьке населення полку або призначав гетьман, а іноді й полковник (Іст. УРСР, І, 1953, 275);
Як грянуть [полки козацькі], сотнями ударять, Перед себе списи наставлять, То мов мітлою все метуть (Котл., І, 1952, 188);
По вулицях і на майдані .. тільки вартові по сотнях перекидалися окремими словами (Ле, Хмельницький, І, 1957, 270).
5. У давній Русі, в Росії й на Україні — станові організації.
Ремісничі сотні простували через Соборний майдан (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 380).
6. Військовий підрозділ в козачих військах дореволюційної Росії та в контрреволюційних формуваннях періоду громадянської війни.
З самого досвіту хлопці вартують біля казарми, вивчають розпорядок дня кінної сотні полуботківців (Головко, II, 1957, 468);
Ми їх застукали, сотню гайдамацького полку імені його світлості гетьмана Скоропадського (Ю. Янов., II, 1958, 250);
// У період громадянської війни та в перші роки Радянської влади — підрозділ у складі військ червоного козацтва.
◊ Чо́рні со́тні див. чо́рний.
Словник української мови (СУМ-11)