союз
СОЮ́З, у, ч.
1. Тісна єдність, тісний зв’язок між ким-, чим-небудь.
В союзі з революціонерами передових країн і з усіма пригнобленими народами проти всяких і всіх імперіалістів — така зовнішня політика пролетаріату (Ленін, 32, 1973, 329);
— Товариш Савченко раз на мітингу людям.. про союз робітників з трудящим селянством говорив,— пожвавішав хлопець (Стельмах, II, 1962, 177);
// Спільне подружнє життя.
Мати здалека рукою благословляє наш союз.— Моя дружино!.. Сині очі на тлі червоного хреста щасливо плачуть… (Сос., II, 1958, 418);
// Угода, домовленість з ким-небудь про щось.
Уклавши з Василієм Шуйським вигідний союз, шведський король весною 1609 р. надіслав до Новгорода сильний загін війська (Іст. СРСР, 1956, 160);
— Перси мріють про військовий союз з козацтвом проти турків (Тулуб, Людолови, II, 1957, 422).
2. Об’єднання груп людей, організацій, держав для яких-небудь спільних дій, спільної мети.
Наприкінці бронзового віку виникли великі союзи племен (Нариси стар. іст. УРСР, 1957, 87);
Продуценти цукру — цього білого українського золота — утворили союз «Укрцукр» (Смолич, Мир.., 1958, 92);
Основа основ нашого тісного співробітництва, його жива душа і спрямовуюча сила — це, звичайно, непорушний бойовий союз комуністичних партій країн соціалізму, єдність їх світогляду, єдність цілей, єдність волі (Матер. ХХV з. КПРС, 1976, 8).
3. Державне об’єднання, що складається з декількох держав, земель і т. ін. з однією верховною владою.
У нас, в Радянському Союзі, Усі народи, як брати: І росіяни, й білоруси, І українці, я і ти (Нех., Ми живемо.., 1960, 9);
Навколо в міліонах [мільйонах] голосів Союз республік молодих гримів (Рильський, І, 1956, 192).
Словник української мови (СУМ-11)