союз
СОЮ́З, у, ч.
1. Тісна єдність, тісний зв'язок (окремих осіб, груп, класів і т. ін.).
Союз демократичних сил;
– Товариш Савченко раз на мітингу людям .. про союз робітників з трудящим селянством говорив, – пожвавішав хлопець (М. Стельмах);
// Спільне подружнє життя.
Мати здалека рукою благословляє наш союз. – Моя дружино!.. Сині очі на тлі червоного хреста щасливо плачуть... (В. Сосюра).
2. Угода, домовленість з ким-небудь про щось.
Уклавши з Василієм Шуйським вигідний союз, шведський король весною 1609 р. надіслав до Новгорода сильний загін війська (з навч. літ.);
– Перси мріють про військовий союз з козацтвом проти турків (З. Тулуб);
Увійти в союз;
Європейський економічний союз;
Міжнародний астрономічний союз.
3. Об'єднання груп людей, організацій, держав для яких-небудь спільних дій, спільної мети.
Наприкінці бронзового віку виникли великі союзи племен (з наук. літ.);
Продуценти цукру – цього білого українського золота – утворили союз “Укрцукр” (Ю. Смолич).
4. Державне об'єднання, що складається з декількох держав, земель і т. ін. з однією верховною владою.
Союз Радянських Соціалістичних республік.
Словник української мови (СУМ-20)