союз

СОЮ́З, у, ч.

1. Тісна єдність, тісний зв'язок (окремих осіб, груп, класів і т. ін.).

Союз демократичних сил;

– Товариш Савченко раз на мітингу людям .. про союз робітників з трудящим селянством говорив, – пожвавішав хлопець (М. Стельмах);

// Спільне подружнє життя.

Мати здалека рукою благословляє наш союз. – Моя дружино!.. Сині очі на тлі червоного хреста щасливо плачуть... (В. Сосюра).

2. Угода, домовленість з ким-небудь про щось.

Уклавши з Василієм Шуйським вигідний союз, шведський король весною 1609 р. надіслав до Новгорода сильний загін війська (з навч. літ.);

– Перси мріють про військовий союз з козацтвом проти турків (З. Тулуб);

Увійти в союз;

Європейський економічний союз;

Міжнародний астрономічний союз.

3. Об'єднання груп людей, організацій, держав для яких-небудь спільних дій, спільної мети.

Наприкінці бронзового віку виникли великі союзи племен (з наук. літ.);

Продуценти цукру – цього білого українського золота – утворили союз “Укрцукр” (Ю. Смолич).

4. Державне об'єднання, що складається з декількох держав, земель і т. ін. з однією верховною владою.

Союз Радянських Соціалістичних республік.

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me