спищати

СПИЩА́ТИ, щу́, щи́ш, док., розм. Те саме, що пропища́ти.

Жінка вийшла з терплячок: ухопила чоловіка за рам’я та й спищала: — Таже говори. Мільку, чого мовчиш..?! (Март., Тв., 1954, 190);

— А я не мама? — спищала і знову підскочила худощава [худорлява] і дрібна, як воробець, Журавлиха (Коб., III, 1956, 511).

Значення в інших словниках

1. спищати — спища́ти дієслово доконаного виду розм.  Орфографічний словник української мови
2. спищати — -щу, -щиш, док., розм. Те саме, що пропищати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. спищати — СПИЩА́ТИ, щу́, щи́ш, док., розм. Те саме, що пропища́ти. Жінка вийшла з терплячок: ухопила чоловіка за рам'я та й спищала: – Таже говори. Мільку, чого мовчиш..?! (Л. Мартович); – А я не мама? – спищала і знову підскочила худощава [худорлява] і дрібна, як воробець, Журавлиха (О. Кобилянська).  Словник української мови у 20 томах
4. спищати — Спища́ти, -щу́, -щи́ш гл. Запищать. Птах спищав. Вх. Лем. 469.  Словник української мови Грінченка