сплакування
СПЛА́КУВАННЯ, я, с., розм. Дія за знач. спла́кувати і звуки, утворювані цією дією.
Дитина пробуджується. Пружить сповиті ніжки і повертає голівку в боки. З глибини хустки йде її тихе сплакування (Тудор, Вибр., 1949, 324).
Словник української мови (СУМ-11)