Словник української мови в 11 томах

споруджувач

СПОРУ́ДЖУВАЧ, а, ч., розм. Той, хто споруджує що-небудь, працює на спорудженні.

Разом із споруджувачами траси метро трудяться будівельники другого мостозагону (Рад. Укр., 19.Х 1965, 4).

Словник української мови (СУМ-11)

Значення в інших словниках

  1. споруджувач — спору́джувач іменник чоловічого роду, істота розм.  Орфографічний словник української мови
  2. споруджувач — -а, ч., розм. Той, хто споруджує що-небудь, працює на спорудженні.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. споруджувач — СПОРУ́ДЖУВАЧ, а, ч., розм. Той, хто споруджує що-небудь, працює на спорудженні. Разом із споруджувачами траси метро трудяться будівельники другого мостозагону (з газ.); Споруджувачі житлового комплексу.  Словник української мови у 20 томах