споряджений
СПОРЯ́ДЖЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до споряди́ти.
Пасіка була захищена і споряджена (Стор., І, 1957, 228);
Так вони й поїхали до Москви удвох з Мишком, добре споряджені в дорогу інтендантами полковника Горпищенка (Кучер, Голод, 1961, 326);
Свіжі, щедро споряджені найновішою технікою врангелівські корпуси, здавалось, все зметуть на своєму шляху (Гончар, Таврія.., 1957, 561);
// споря́джено, безос. присудк. сл.
Того ж дня по обіді було споряджено до Вишневецького посланця (Ле, Наливайко, 1957, 80).
Словник української мови (СУМ-11)