Словник української мови в 11 томах

спотворений

СПОТВО́РЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до спотво́рити.

[Міріам:] Я знаю, що якби з’явилась я, ненавистю спотворена в обличчі, вони жахнулись би і запитали: — Яке тобі до всіх нас діло, жінко? (Л. Укр., II, 1951, 121);

Перчин відвів очі від спотвореного жахом обличчя Румлера (Рибак, Час.., 1960, 22);

Спотворений вибухом і спалений каркас пароплава лежав тепер посеред річки (Д. Бедзик, Дніпро.., 1951, 196);

Тільки трудяща людина знає істинне кохання й дружбу, не спотворені грошовими стосунками, тільки їй зрозумілі і справжня чесність, і благородство (Рад. літ-во, 5, 1958, 74);

// У знач. прикм.

Меблі лежали всуміш, спотворені і розбиті (Смолич, II, 1958, 41);

// спотво́рено, безос. присудк. сл.

Я до міста звик, де клаптями туману Спотворено красу домів і буйних площ (Зеров, Вибр., 1966, 491);

У кожного вилицювате монгольське обличчя було спотворено випеченим на лобі тавром (Тулуб, В степу.., 1964, 93).

Словник української мови (СУМ-11)

Значення в інших словниках

  1. спотворений — спотво́рений дієприкметник  Орфографічний словник української мови
  2. спотворений — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до спотворити. || спотворено, безос. присудк. сл.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. спотворений — СПОТВО́РЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. до спотво́рити. [Міріам:] Я знаю, що якби з'явилась я, ненавистю спотворена в обличчі, вони жахнулись би і запитали: – Яке тобі до всіх нас діло, жінко?...  Словник української мови у 20 томах
  4. спотворений — ВИ́КРИВЛЕНИЙ (перев. про обличчя, губи тощо — який має неприродний вигляд), СКРИ́ВЛЕНИЙ, ПЕРЕКРИ́ВЛЕНИЙ, ПЕРЕКО́ШЕНИЙ, СКО́ШЕНИЙ, СПОТВО́РЕНИЙ підсил.  Словник синонімів української мови
  5. спотворений — Спотво́рений, -на, -не  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)