спровокований

СПРОВОКО́ВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до спровокува́ти.

Був повстав спровокований петлюрівцями Ніжинський полк. Щорс особисто обеззброїв його (Десняк, II, 1955, 500);

Того ж дня з Глинська повернулася Рузя, її одіслали, щоб поховала Джуру, обдуреного і спровокованого куркулями (Земляк, Лебедина зграя, 1971, 195);

// спровоко́вано, безос. присудк. сл.

Вчорашню атаку і справді було спровоковано (Смолич, Мир.., 1958, 157).

Значення в інших словниках

1. спровокований — спровоко́ваний дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. спровокований — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до спровокувати. || спровоковано, безос. присудк. сл.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. спровокований — СПРОВОКО́ВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. до спровокува́ти. Ціле покоління підлітків та молоді спровоковане.., силоміць змушене не про інтелект і професійні здібності дбати, а про те, як легко й спритно стати “бізнесменами” (з газ.); // спровоко́вано, безос.  Словник української мови у 20 томах
4. спровокований — Спровоко́ваний, -на, -не  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)