спродувати
СПРО́ДУВАТИ, ую, уєш і СПРОДАВА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., СПРО́ДА́ТИ, спро́да́м, спро́даси́, док., перех., розм. Продавати все; розпродувати.
Хоч зараз спродуй воли, хату й грунт, пакуйся, та й на кубанські степи! (Н.-Лев., ІІ, 1956, 11);
[Явдоха:] Задумали спродувати усю худобу, хоч би корову рябушечку зоставили (Кроп., II, 1958, 474);
Прислав Мартин Цяпор до жінки листа.., щоб зараз збиралась із дітьми, все спродавала і до нього прибувала, бо йому добре (Григ., Вибр., 1959, 298);
Все спродав, що в його було: і степи з хуторами, і гаї, і так знищав [обіднів], що нема в його ні одежини, ні шматка хліба (Стор., І, 1957, 31);
Мені б хотілося не то що 25 прим., а всі їх спродати (Мирний, V, 1955, 421);
// Віддавати за певну плату; продавати.
Хилиться повітка ще нижче, пустіє Ганнина оселя, комору мусила Ганна спродати, та все потрохи посилала синові… (Н.-Лев., І, 1956, 104);
Хутенько потім Кармелиха спродала хату свою, попрощалася з усіма й покинула село з дочкою (Вовчок, І, 1955, 366).
◊ Спро́да́ти з молотка́ див. молото́к.
Словник української мови (СУМ-11)