спрямити
СПРЯ́МИТИ, млю, миш; мн. спря́млять; док., перех., рідко. Те саме, що ви́прямити.
Горбатого могила спрямить (Номис, 1864, № 3221).
Словник української мови (СУМ-11)СПРЯ́МИТИ, млю, миш; мн. спря́млять; док., перех., рідко. Те саме, що ви́прямити.
Горбатого могила спрямить (Номис, 1864, № 3221).
Словник української мови (СУМ-11)