спрямити

спря́мити

-млю, -миш; мн. спрямлять; док., спрямляти, -яю, -яєш, недок., перех., рідко.

Те саме, що випрямити.

Значення в інших словниках

1. спрямити — спря́мити дієслово доконаного виду рідко  Орфографічний словник української мови
2. спрямити — СПРЯ́МИТИ див. спрямля́ти.  Словник української мови у 20 томах
3. спрямити — СПРЯ́МИТИ, млю, миш; мн. спря́млять; док., перех., рідко. Те саме, що ви́прямити. Горбатого могила спрямить (Номис, 1864, № 3221).  Словник української мови в 11 томах
4. спрямити — Спрямити, -млю, -миш гл. Выпрямить. І вже! не спрямить горбатого могила. Ном. № 3221.  Словник української мови Грінченка