співвласник

СПІВВЛА́СНИК, а, ч. Людина, що володіє чим-небудь разом із кимсь.

— Якщо ти вийдеш заміж за багатого чоловіка, то він стане не тільки співвласником фірми на твоїй частині спадщини, а внесе і свій капітал… (Бурл., Напередодні, 1956, 107);

Членами сімейної общини у слов’ян могли стати і не родичі, тобто всі ті, які працювали на землі, ставали її співвласниками (Нар. тв. та етн., 3, 1966, 34).

Значення в інших словниках

1. співвласник — співвла́сник іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. співвласник — [сп'іўвласниек] -ка, м. (на) -ков'і/ -ку, мн. -кие, -к'іў  Орфоепічний словник української мови
3. співвласник — -а, ч. Людина, що володіє чим-небудь разом із кимсь.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. співвласник — СПІВВЛА́СНИК, а, ч. Людина, що володіє чим-небудь разом із кимсь. – Якщо ти вийдеш заміж за багатого чоловіка, то він стане не тільки співвласником фірми на твоїй частині спадщини, а внесе і свій капітал... (Ф.  Словник української мови у 20 томах
5. співвласник — Співвла́сник, -ка, -кові; -ники, -ків  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. співвласник — рос. совладелец власник частини майна, цінностей, друга частина яких належить іншим власникам.  Eкономічна енциклопедія