співправитель

СПІВПРАВИ́ТЕЛЬ, я, ч. Правитель, який править разом з іншим правителем, поділяє з ним усю повноту влади.

Після Діоклетіана управління державою перейшло до його співправителів. Між ними зав’язалась довга боротьба, яка закінчилася перемогою імператора Константина (Іст. стар. світу, 1957, 195).

Значення в інших словниках

1. співправитель — співправи́тель іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. співправитель — -я, ч. Правитель, який править разом з іншим правителем, поділяє з ним усю повноту влади.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. співправитель — СПІВПРАВИ́ТЕЛЬ, я, ч. Правитель, який править разом з іншим правителем, поділяє з ним усю повноту влади. Після Діоклетіана управління державою перейшло до його співправителів. Між ними зав'язалась довга боротьба, яка закінчилася перемогою імператора Константина (з навч. літ.).  Словник української мови у 20 томах