співчутливий
СПІВЧУТЛИ́ВИЙ, а, е.
1. Який із співчуттям ставиться до інших; чуйний.
— В умовах зими працювати на бетонуванні куди складніше,— наче співчутливий порадник, нагадав секретар (Гур., Друзі.., 1959, 173);
На Карпатах кінь підбився в мене: «Мила нене! Як же воно буде?» — Говорили співчутливі люди (Воронько, Мирний неспокій, 1960, 66);
Робиться [людина] добрішою, відвертішою, співчутливішою, довірливішою, тому що є щось чарівне.. в природі цієї [весняної] пори року (Тют., Вир, 1964, 137).
2. Який виражає співчуття, доброзичливе, прихильне ставлення.
Очі мої бачили десятки облич, співчутливі погляди (Рибак, Зброя.., 1943, 154);
// Сповнений співчуття, чуйності.
Таке співчутливе ставлення до неї невідомих їй досі людей особливо вразило Ольгу, розчулило її ще дужче (Шиян, Баланда, 1957, 59);
Після цих одвідин Келембет знову став такий, як і був, припинивши цим співчутливі балачки (Ю. Янов., II, 1954, 104).
Словник української мови (СУМ-11)