співчутливий
СПІВЧУТЛИ́ВИЙ, а, е.
1. Який із співчуттям ставиться до інших; чуйний.
– В умовах зими працювати на бетонуванні куди складніше, – наче співчутливий порадник, нагадав секретар (О. Гуреїв);
На Карпатах кінь підбився в мене: “Мила нене! Як же воно буде?” – Говорили співчутливі люди (П. Воронько);
Робиться [людина] добрішою, відвертішою, співчутливішою, довірливішою, тому що є щось чарівне .. в природі цієї [весняної] пори року (Григорій Тютюнник).
2. Який виражає співчуття, доброзичливе, прихильне ставлення.
Очі мої бачили десятки облич, співчутливі погляди (Н. Рибак);
// Сповнений співчуття, чуйності.
Таке співчутливе ставлення до неї невідомих їй досі людей особливо вразило Ольгу, розчулило її ще дужче (А. Шиян);
Після цих одвідин Келембет знову став такий, як і був, припинивши цим співчутливі балачки (Ю. Яновський).
Словник української мови (СУМ-20)