спізнення
СПІ́ЗНЕННЯ, я, с. Дія за знач. спізни́тися.
Щоночі приходили відомості про великі замети, про спізнення залізниць [поїздів] (Фр., IV, 1950, 45);
Їх ждала велика одповідальність за спізнення (Н.-Лев., IV, 1956, 263);
Надійка зрозуміла, що йому не подобаються її спізнення (Коз., Листи.., 1967, 144).
Словник української мови (СУМ-11)