спізнений
СПІ́ЗНЕНИЙ, а, е. Який спізнився; запізнений.
Проїздять останні спізнені екіпажі (Коцюб., II, 1955, 427);
Особа спізнена швиденько увійшла (Міцк., П. Тадеуш, перекл. Рильського, 1949, 43);
Останнього дня перед від’їздом надійшла.. спізнена листівка від Івонка (Вільде, Б’є восьма, 1945, 134);
// Який відбувся, стався, настав і т. ін. із запізненням; пізній.
Воно [село] тепер тулиться в своїх садках, що задля спізненої весни тілько що покрилися сріблястими бруньками (Фр., VIII, 1952, 9);
Ти — як удар святого грому, Як дощ для спраглої землі. Тобі несу і відкриваю Я й радість, ніжну та безкраю, І блідні, спізнені жалі (Рильський, І, 1960, 174).
Словник української мови (СУМ-11)