спізнений
СПІ́ЗНЕНИЙ, а, е.
Який спізнився; запізнений.
Проїздять останні спізнені екіпажі (М. Коцюбинський);
Особа спізнена швиденько увійшла (М. Рильський, пер. з тв. А. Міцкевича);
Останнього дня перед від'їздом надійшла .. спізнена листівка від Івонка (Ірина Вільде);
// Який відбувся, стався, настав і т. ін. із запізненням; пізній.
Воно [село] тепер тулиться в своїх садках, що задля спізненої весни тілько що покрилися сріблястими бруньками (І. Франко);
Тобі несу і відкриваю Я й радість, ніжну та безкраю, І блідні, спізнені жалі (М. Рильський).
Словник української мови (СУМ-20)